#слушаемстасманским #folkmetal #teren
Падок я всё-таки до украинского метала и украинской мови.
Це крик приреченого розпачу.
Ми котимося у прірву, а наша сліпа жага до знищення всього навколо тільки додає швидкості.
Гомо ні разу не сапіенс, виявляється...
lyrics
Зорі зірвала, місяць украла,
Сонце із неба в прірву сховала
Сховала в прірву моря і ріки
Пилом закрила світло навіки
Богів зреклася, роду не маю,
Життя чужії веду по краю
Життя чужії, долі незнані
Душі роз’ятрені у тумані
Де я ходила - пов'яли квіти
Де я стояла - палало жито
Жито палало, гори тремтіли
Земля стогнала, небо чорніло
За мною лихо, за мною горе,
Голова світла, а душа хвора
Голова світла, думки прозорі
Ловлять украдені з неба зорі
Земля вщент спалена аж до краю
Де я пройшла, там всесвіт згорає
Моя жага світ навпіл розколе
І я не знайду спокій ніколи
Вітри північні дмуть за спиною
Бурі піщані йдуть вслід за мною
За мною зливи, шторм, урагани
Хвилі здіймаються з океанів
Крок я ступаю в замкнене коло
Вогнем палає земля навколо
Попіл спадає, жевриво тліє
Хмари біжать, крайнеба темніє
